Щодо культурного життя громади, то й тут все добре. Влада суттєво підтримує самодіяльні ансамблі та колективи, один з яких – «Осіннє золото» в с. Козлів – удостоєний звання народний. У цьому році чотири самодіяльні хори запрошені на гастрольну поїздку державами Євросоюзу, куди сільські артисти поїдуть коштом громади. На балансі ОТГ наразі перебувають три будинки культури та 2 клуби. Будинок культури у Сомковій Долині, зведений 1956 р., який не знав жодного оновлення, переживає справжнє відродження – капітальний ремонт клубу та бібліотеки, їх модернізацію та переобладнання.
І ось нарешті ми підійшли до майже сакраментального питання: а де ж бібліотеки? З’ясувалось, що поки до них руки не дійшли. Ні-ні, не хвилюйтесь. Їх не закрили, фонди нікуди не сплавили, бібліотекарів не скоротили. У кожному з п’яти сіл – своя бібліотека. У 2018 р. вони працювали на півставки, з 2019 р. дві переведені на повну, у перспективі – всі будуть працювати повний робочий день. Марія Олександрівна планує всі бібліотеки організувати як інформаційні центри для сільських громад. Але це буде тільки завтра. Шкода. І ось чому.
Свою розмову з представниками ЗМІ, яка відбувалась в рамках прес-туру, голова ОТГ розпочала з констатації основної проблеми на шляху реформи, а саме: непоінформованості сільського населення з питань нового адміністративно-територіального устрою України. Що таке децентралізація, заради чого треба з кимось об’єднуватись, яку перспективу мають ОТГ і безліч інших подібних проблем турбують пересічних селян. Від не знання сутності перетворень – страх, не бажання рухатись невідомо куди, пасивність. Як кажуть іспанці, сон розуму породжує чудовиськ. А в сучасних умовах – чудовиськ породжує викривлена та неповна інформація. Саме сьогодні і саме в Україні стало зрозумілим, наскільки достовірна, об’єктивна інформація важлива для самого суспільства, для адекватної оцінки того, що відбувається. Готуючись до глобальних змін та реформ, ми забуваємо, що їх успіх ґрунтується на готовності суспільства і кожного окремого громадянина ці зміни прийняти, в них повірити, а від того взяти активну участь в їх провадженні.
От де бібліотеки могли б проявити себе на повну силу: забезпечити інформаційний супровід реформи; стати центрами, де пояснюють, радять, відповідають на гострі питання; бути і надійним партнером влади, і будівничим, який зводить міст між місцевим керівництвом та громадою. Не треба бібліотеки тримати в ар’єргарді. Їх місце – в авангарді. Якщо місцева влада це вчасно зрозуміє – шлях реформ буде подолано більш безболісно, без зайвих помилок чи розчарувань. Адже недарма сказано: поінформований – означає озброєний. А значить – і захищений, і впевнений.
Мастіпан Оксана, провідний бібліотекар НДВ Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого